Центральна Європа в історії: від багатонаціональних монархій до Вишеградської співпраці

	Барбара Банк є член Комітету національної пам’яті (Угорщина) і науковий співробітник Історичного архіву державної безпеки Угорщини. Досліджує злочини комуністичного режиму в Угорщині і викладає курс „Полагоджуючи з недавнім минулим: національна пам’ять і посткомуністичний перехід в Центрально-Східній Європі” в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчила Петер Пажмані Католицький університет (Будапешт) за спеціальністю „історія і європейська політика” (MA, 2001), згодом вивчала історію в Інституті історичних досліджень на гуманітарному факультеті Петер Пажмані Католицького університету (2005–2008). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії отримала в Петер Пажмані Католицькому університеті в 2013 році. Тема дисертації : „Система інтернування в Угорщині (1945–1953), головним чином табір для інтернованих Речк”. Публікації: Є співавтором книг: Recsk: The Hungarian Gulag: 1950–1953 (2012) і “Állami titok”: internáló- és kényszermunkatáborok Magyarországon 1945–1953 (2012).
	Ян Яцек Бруський є ад’юнкт-професор Інституту історії Ягеллонського університету (Краків, Польща) і член Вченої ради Інституту історії Польської академії наук (Варшава, Польща). Його наукові інтереси охоплюють новітню історію Східно-Центральної Європи, дипломатичну історію, національні питання і він викладає курс „Центральна Європа в міжнародних відносинах європейських держав від 1918 року до сучасності” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчив Сілезький університет (Катовіце, Польща) за спеціальністю „історія і право” (MA, 1993), згодом навчався в докторантурі при Ягеллонському університеті за спеціальністю „історія” (1993–1999). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії отримав у 1999 році, габілітацію (Doctorus Habilitatus) в 2011 році. Публікації: Є автором монографій: Petlurowcy. Centrum Państwowe Ukraińskiej Republiki Ludowej na wychodźstwie, 1919–1924 (2000, 2004), Ukraina (2006), Miedzy prometeizmem a Realpolitik. II Rzeczpospolita wobec Ukrainy Sowieckiej 1921–1926 (2010).
	Балінт Варга є науковий співробітник Інституту історії Угорської академії наук і займається вивчення проблем націоналізму та історіографії з особливим наголосом на пізній Габсбурзькій імперії. Викладає курс „Габсбурзька монархія як центральноєвропейська історія і ностальгія” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Вивчав історію і міжнародні відносини в університетах Будапешта і Гейдельберга (2001–2006), з відзнакою закінчив Центральноєвропейський університет (Будапешт) за спеціальністю „Центральноєвропейська історія” (MA, 2007). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії (magna cum laude) отримав в університетах Йоганна Гутенберга в Майнці та Етвьоша Лорана в Будапешті у 2013 році. Публікації: Є автором праць: Rise and Fall of an Austrian Identity in the Provincial Historiography of Bukovina в: Austrian History Yearbook 46 (2015) та In the Middle of the Nation, on the Margins of the Academia: Historiography in Banat in the Long 19th Century в: New Europe College Yearbook (2012-2013).
	Любіца Гарбульова є доцентом в Інституті історії філософського факультету Пряшівського університету (Словаччина). Займається історією Росії і Східної Європи у двадцятому столітті та викладає курс „Центральна Європа в міжнародних відносинах європейських держав від 1918 року до сучасності” в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчила Університет імені Павела Йозефа Шафарика в Кошице (Словаччина) за спеціальністю „історія – російська мова та література” (1985), навчалася в докторантурі при Інституті історії Словацької академії наук за спеціальністю „історія” (1992–1997). Кваліфікація: Науковий ступінь кандидата наук (C.Sc.) з історії отримала у 1998 році, звання доцента історії в 2001 році. Публікації: Є автором книг: Sibírsky autonomizmus: zdroje, prejavy, reflexie (1917–1939) (2010), Ruská emigrácia a Slovensko (2001), Ladomirovské reminiscencie. Z dejín ruskej pravoslávnej misie v Ladomirovej 1923–1944 (2000).
	Радек Ліповскі є секретарем відділу історії гуманітарного факультету Остравського університету (Чеська Республіка) і займається вивченням історичної демографії. Викладає курс „Умови життя, насильство і демографічні зміни в модерній Центральній Європі” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчив Остравський університет за спеціальністю „історія” (Mgr., 2004), навчався в докторантурі у відділі історії гуманітарного факультету Остравського університету за спеціальністю „економічна і соціальна історія” (2004–2008). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з економічної і соціальної історії отримав в Остравському університеті у 2008 році. Публікації: Є автором праць: Ekonomická aktivita žen v textilním městě Frýdku na přelomu 19. a 20. století в: Historická demografie 38,1 (2014), Austriackie spisy pośmiertne – źródła do badań historii kulturalnej, cyklu życia, starości, oraz medycyny? в: Zielonogórskie spotkania z demografią 2. Społeczno-gospodarcze uwarunkowania i konsekwencje wydłużania życia ludzkiego w Europie środkowej w czasach nowożytnych (2011).
	Мірослав Міхела є доцентом в Інституті чеської історії факультету гуманітарних наук Карлового університету в Празі (Чеська Республіка) і старшим науковим співробітником в Інституті історичних наук Словацької академії наук (Братислава, Словаччина). Його численні праці присвячені історії Центральної Європи двадцятого століття, міжнародним відносинам, націоналізмові, практиці відзначення пам’ятних дат; викладає курс „Полагоджуючи з недавнім минулим: національна пам’ять і посткомуністичний перехід в Центрально-Східній Європі” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчив Університет імені Яна Амоса Коменського в Братиславі за спеціальністю „історія – громадянська освіта і етика” (Mgr., 2002), навчався в докторантурі при Інституті історичних наук Словацької академії наук за спеціальністю „історія” (2002–2007). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії отримав в Інституті історичних наук Словацької академії наук у 2007 році. Тема дисертації: „Словацьке питання в політиці Угорщини, 1919–1927 рр.” Публікації: Редактор книги: Ján Spišiak: Spomienky z Budapešti 1939-1944 (2010) та співавтор збірників і колективних монографій: Slovensko v labyrinte moderných európskych dejín : pocta historikov Milanovi Zemkovi (2014), Mierové zmluvy v kontexte geopolitiky 20. a 21. storočia (2013), Overcoming the old Borders : beyond the Paradigm of Slovak National History (2013), Komunisti a povstania : ritualizácia pripomínania si protifašistických povstaní v strednej Európe (1945–1960) (2012), Paměť míst, událostí a osobností: historie jako identita a manipulace (2011).
	Марек Пржигода є директором Інституту східноєвропейських студій факультету гуманітарних наук Карлового університету в Празі (Чеська Республіка) і спеціалізується в галузі славістики. Викладає курс „Творення модерної Центральної Європи: Габсбурзька модернізація і слов’янська політика” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчив Карловий університет за спеціальністю „політологія – східноєвропейські студії”, спеціалізація: „російська філологія” (Mgr., 2001) та спеціальністю: „історія – слов’янські студії”, спеціалізація: „хорватська філологія” (Mgr., 2004), навчався в докторантурі при Карловому університеті за спеціальністю „слов’янське літературознавство” (2002–2008). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD зі слов’янського літературознавства отримав в Карловому університеті у 2008 році. Тема дисертації: „Веніамін, Іван Пересвєтов, Юрій Крижанич в Росії (та історично-культурний контекст їхніх творів)”. Публікації: Є співавтором книг: Křižovatky Slovanů (2015), Prekolonialismus, kolonialismus, postkolonialismus. Impéria a ti ostatní ve východní a jihovýchodní Evropě (2015), Slované mezi tradicí a modernitou (2014).
	Лукаш Томаш Срока очолює відділ історії та архівістики Краківського педагогічного університету (Польща). Його наукові зацікавлення охоплюють соціальну та міську історію Східно-Центральної Європи в 19–20 століттях, єврейську історію та культуру; викладає курс „Творення модерної Центральної Європи: Габсбурзька модернізація і слов’янська політика” в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчив Краківську педагогічну академію (Польща) за спеціальністю „історія” (MA, 2003), навчався в докторантурі при Краківській педагогічній академії за спеціальністю „історія” (2003–2006). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії отримав у Краківській педагогічній академії в 2006 році, габілітацію (Doctorus Habilitatus) в Краківському педагогічному університеті в 2013 році. Публікації: Є автором праць: Rada Miejska we Lwowie w okresie autonomii galicyjskiej 1870–1914. Studium o elicie władzy (2012), Sprawiedliwi chcą być doskonali. Z dziejów wolnomularstwa w Krakowie od XVIII wieku do współczesności (2010), Żydzi w Krakowie. Studium o elicie miasta. 1850–1918 (2008), а також співредактором збірника: Polskie korzenie Izraela. Wprowadzenie do tematu. Wybór źródeł (2015).
	Вікторія Куделя-Свйонтек є координатором мистецтв, гуманітарних і соціальних наук в Національному науковому центрі (Польща) і перекладачем. Вивчає усну історію, сфери пам’яті і колективну пам’ять; викладає курс „Полагоджуючи з недавнім минулим: національна пам’ять і посткомуністичний перехід в Центрально-Східній Європі” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчила Інститут історії Ягеллонського університету (MA, 2007), згодом продовжила навчання в Інституті східнослов’янської філології того ж університету (MA, 2005–2010), одночасно перебуваючи в докторантурі при Відділі історії Ягеллонського університету (2007–2011). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії отримала в Ягеллонському університеті у 2011 році. Тема дисертації: „Національно і релігійно мотивовані утиски в спогадах поляків Казахстану. Дослідження з усної історії”. Публікації: Є автором праць: Miejsca (nie)pamięci. O upamiętnianiu Wielkiego Głodu na Ukrainie 1932–1933 (2014), Odpamiętane... O historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym (2013), Z ziemi kazachskiej do Polski..., t.1 (2007).
	Адам Свйонтек є викладачем в Інституті історії Ягеллонського університету у Кракові (Польща). Його наукові зацікавлення охоплюють проблеми історичної свідомості та національної ідентичності в Східно-Центральній Європі дев’ятнадцятого століття; викладає курс „Річпосполита трьох народів: історія і міф” та веде науковий семінар в рамках магістерської програми з історії у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Освіта: Закінчив Інститут історії Ягеллонського університету за спеціальністю „історія” (MA, 2007), навчався в докторантурі при Відділі історії Ягеллонського університету за спеціальністю „історія” (2008–2012). Кваліфікація: Науковий ступінь PhD з історії отримав в Ягеллонському університеті у 2012 році. Тема дисертації: „Gente Rutheni, Natione Poloni в Галичині”. Публікації: Є автором праць: Gente Rutheni, natione Poloni. Z dziejów Rusinów narodowości polskiej w Galicji (2014), “Lach serdeczny”. Jan Matejko a Rusini (2013) і співредактором видання: Monarchia, człowiek, wojna. Codzienne i niecodzienne życie mieszkańców Galicji w czasie pierwszej wojny światowej (2014).